Безпілотники трансформували сучасне поле бою у повітрі й у відкритому морі. Тепер, схоже, що і Україна, і Росія за крок до використання на українській землі величезної кількості наземних безпілотників.
Нещодавнє відео показує, наскільки безпілотні транспортні засоби змінюють сучасне поле бою. На відеоролику видно, як українські літальні апарати знищують два гусеничні російські наземні дрони, озброєні гранатометами. І все це зафіксував розвідувальний безпілотник, що шниряє поруч.
Таке знищення дронів дронами – одне з кількох візуальних документувань безпілотних наземних транспортних засобів (БНТЗ), які опублікували протягом останніх тижнів. Інший ролик показує наземний дрон, який стріляє трасуючими кулями по російських позиціях. А ще один – колісний дрон-камікадзе, який катає масивний вибуховий пристрій по відкритій місцевості, перш ніж здетонувати під мостом на окупованій Росією території.
Наталія Кушнерська, керівниця урядової організації Brave1, яка допомагає спрямувати приватні винаходи на впровадження в українській армії, розповіла Радіо Свобода, що її організація «зробила розробку наземних роботів одним зі своїх головних пріоритетів, щоб наздогнати інші системи безпілотних роботів».
Brave1, за її словами, представила вже понад 200 дизайнів (БНТЗ) для їхньої платформи, і наразі 50 з них пройшли випробування.
Наземні безпілотники вперше використали у бойових діях СРСР під час вторгнення до Фінляндії в 1939 році. Радянські «телетанки» були звичайними танками, оснащеними системою радіоуправління. Ці транспортні засоби мали обмеження через людей-контролерів, яким потрібно було ним керувати і наводити її зброю на відстані без допомоги сучасних відеоканалів. Як відомо, востаннє радянські телетанки використовувалися в боях у 1942 році під час Другої світової війни.
Окрім того, під час війни німецькі військові побудували наземний дрон-камікадзе (самохідну міну), який отримав назву «Голіят». Транспортний засіб розміром з бампер автомобіля був заряджений вибухівкою та керований через дріт, який тягнувся позаду, коли «Голіят» пробирався до ворожих позицій. Тоді було виготовлено тисячі таких «дронів-підривників». Проте вони виявилися повільними та громіздкими, і їх було легко зупинити вогнем зі зброї.
Після Другої світової війни було кілька спроб відродити концепцію бойового наземного безпілотника, проте успіхи були сумнівні. Російський безпілотний танк «Уран-9» використовували в бойових діях під час війни в Сирії у 2018 році, але він, як повідомляли, показав себе настільки погано, що офіцер зазначив, що система була відстала щонайменше на десятиліття від готовності до бою. В Україну цей безпілотник ще не відправляли.
Майкл Бойл, доцент Ратґерський університету та автор книги про війну дронів, розповів Радіо Свобода, що є кілька причин, чому наземні бойові безпілотники повільно розвивалися.
«Перша – це місцевість, – говорить він. У той час, як повітряні дрони можуть літати вільно, як птахи, а морські дрони переміщаються крізь відносно необмежене середовище, наземні дрони «мають швидко переміщатися по нерівних поверхнях, щоб виконати своє завдання, і робити це під вогнем на спірних територіях», – говорить Бойл.
Такі прості перешкоди, як канави або клубки колючого дроту, через які солдат може легко перестрибнути, є непрохідним бар’єром для багатьох наземних безпілотників.
Ще один ключовий фактор – вартість. «Розробка наземного транспортного засобу, який може працювати на нерівній місцевості дистанційно, а також інтегруватися з іншими військовими підрозділами, є дороговартісною», – прокоментував Бойл.
У той час, як дрони-камікадзе вартістю у кілька сотень доларів зазвичай відправляють на місії в одну сторону, наземні безпілотні апарати досить великі й просунуті, щоб орієнтуватися на строкатих полях битв, «загалом не такі одноразові», – стверджує Бойл.
Експерт з дронів додав, що «комунікаційна інфраструктура з [наземними дронами] має бути винятково безпечною, принаймні на даний момент, поки вони залишаються такими дорогими, і це вже створює бар’єр для їх заїзду».
Кушнерська каже, що найперспективнішим із наземних безпілотників, які зараз тестує Brave1, є транспортний засіб, призначений для транспортування поранених з поля бою.
«Комунікація з військовими показує, що багато втрат захисники зазнають під час евакуації поранених», – каже вона.
Керівниця Brave1 говорить, що дистанційно керований або автономний наземний безпілотник міг би замінити трьох-шістьох солдатів, які потрібні для транспортування пораненого з лінії фронту.
«Ми очікуємо, що до кінця 2024 року цей [евакуаційний] БНТЗ стане систематичною частиною діяльності наших військових», – зазначила Кушнерська.
